Студенти УКУ розповідають про свій найзатишніший досвід – проживання в Колегіумах, повне формації, пригод, іноді труднощів та точно незабутніх спогадів. 

Скільки часу ви живете в Колегіумі?

Саша Онистюк, студентка 3 курсу програми “Соціологія”: Я в Колегіумі вже 3-ій рік.

Гліб, студент 3 курсу програми “ІТ та бізнес-аналітика”: Це вже мій другий рік проживання в Колегіумі: під час другого курсу – у К2 та зараз у К1 (зазвичай для студентів УКУ шлях зворотній від К1 до К2, тож усі дивуються, коли дізнаються, що в мене цей досвід саме такий

Саша Цепілова, студентка 3 курсу програми “Комп’ютерні науки”: У колегіумі я живу вже третій рік, почала формаційну програму на першому курсі і досі продовжую.

Матвій Притула, студент 2 курсу програми “Комп’ютерні науки”: Живу в колегіумі відносно недавно, пів року. 

Ярослав Волянінов, студент 2 курсу програми “Богослов’я”: Проживаю в колегіумі вже 1.5 щасливих роки.

Хто є вашими кураторами і чим вони особливі?

Саша Онистюк: Оля Плюсквік — це та кураторка, з якою у нас суперські стосунки, адже ми на одній хвилі. 

Гліб: Наразі живу з прекрасним подружжям Квасюків – Анничкою та Михайлом, надихаюсь їхньою турботою щодо одне одного та, звісно, про крило в цілому.

Саша Цепілова: Мій куратор – отець Володимир Гриб. Його особливість – турбота. Він стане для вас справжнім другом, з яким можна буде поговорити про будь-що на світі, а як тільки у вас зміниться зачіска – він обов’язково зробить комплімент. Також в нас є маленький житель – Маркусик (син о. Володимира). Він ніколи не пропустить можливості побавитись з вами своїми іграшками.

Матвій: Мешкаю на крилі Романа Назаренка, мабуть, єдиного куратора зі всіх, який міг бачити Джина (але він нам про це не зізнається).

Ярік: Моїм куратором є о. Назарій Мисяковський. Насправді важко виділити навіть декілька речей, через які він є особливим, адже це надзвичайно багатогранна особистість. Але перша думка, яка прийшла в голову – це його вміння побачити, що тебе щось хвилює і зарадити словом. Він ніколи не шкодує часу і ваша розмова може тривати як 10 хв, так і 3 години. Він знає кожну людину по імені, знає як підняти настрій і є надійною людини для того, аби поділитись не лише своїм успіхом, але й невдачею.

Які з принципів формаційної програми вам найближчі?

Саша Онистюк: Творення спільноти – це не лише база в Університеті, а й звісно в Колегіумі. Я дуже люблю живу комунікацію, теплі спільні вечори, під час яких по-іншому відкриваєш для себе людей, тому ціную Колегіум за можливість цього. Тут є з ким і побігати разом, і поснідати, і подивитись фільм. Словом обожнюю людей в Колегіумі і цінність спілкування.

Гліб: Я люблю те, що кожен з нас активно залучений до спільної дії та взаємообміну ресурсом тепла та захоплення, ти неначе дійсно формуєш одну велику сім’ю з найрізноманітнішими світами навколо тебе і така насиченість на різнобарвність взаємодій – унікальна. Завдяки спільному простору Колегіуму та активностей пізнання одне одного, я познайомився з неймовірними людьми, спілкування та спільний час з якими окрилює!

Саша Цепілова: Для мене це спілкування, я вже не уявляю свого життя без рандомних розмов на світлиці. Тут настільки цікаві люди живуть, що виходиш туди на 5 хвилин заварити чай, а повертаєшся наступного дня. 

Матвій: Ставши учасником формаційної програми, я зіткнувся із дещо незвичними для себе аспектами спільнотної інтеграції. До життя в Колегіумі, спілкування з людьми давалось мені нелегко. Проте дружня атмосфера навколо, пісні під гітару та спільні посиденьки на світлицях дозволили трішки побороти внутрішнього інтроверта. Такий неформальний принцип залучення студентів до спільноти мені дуже імпонує)

Ярік: Спільнота, спільнота і ще раз спільнота. Колегіум – місце постійного спілкування: починаючи з кімнати і до Світлиці/чаювань із сестрами/ іншими заходами формаційної програми. Колегіум – місце де тебе раді чути і бачити, готові слухати, а головне – чути. Це великий вулик, який важко уявити без когось, хто вже в нього потрапив. Це місце однозначно зможе залишити свій слід при формуванні Вас як людини.

Розкажіть якусь непересічну історію зі свого життя в Колегіумі

Саша Онистюк: Тут кльово тим, що у будь-яким момент, якщо тобі захочеться створити свято, то завжди буде нагода. Одного разу, це був передсесійний період, коли багацько дедлайнів та письмових робіт і голова вже просто тріщала, я почула якийсь шум на світлиці. Виходжу, а там мої друзі влаштували вечірку. Просто так увечері взяли колонку, ліхтарики і танцювали. Звісно ж я приєдналась і дуже кльово відпочила.  Свої есеї потім з легкістю дописала, але тут мова не про переключення діяльності, а саме про спонтанність, яка надихає тебе. Завжди вдячна людям Колегіуму за такі авантюри.

Саша Цепілова: Я – постійно голодна людина. Одного разу не маючи своєї їжі, вийшла на світлицю в пошуках, не очікуючи більше ніж на шматок хліба. Діло було одразу після різдвяних свят і завдяки запасам привезеної з дому їжі нам вдалось влаштувати цілісінький бенкет на 8 чоловік. Де ще як не в колегіумі УКУ вас нагодують просто так, а також проведуть вечір з вами за грою після того?

Матвій: Важко вибрати одну історію. Колегіум це про спонтанність. Коли ти втомлений, в тебе горять дедлайн з навчання і роботи, ти не розумієш як тобі впоратися з усім, руки опускаються, голова розривається і раптом хтось пише в чат «я приніс гітару, го співати», «скоро починаємо перегляд фільму, підтягуйтеся», «я привезла пляцок з хати, ходіть на чай», «ЛЮДИ, сніг падає, йдемо на вулицю» і ти йдеш. Пізніше ти розумієш, що це було найкраще рішення за день. Так, брехати не буду, іноді ці посиденьки затягуються до пізної ночі. 

Ярік: Історій аж забагато, але є одна, яку я завжди згадую з усмішкою. Ми не могли знайти місце, де дивитись Євробачення, сестра Єлена запропонувала кураторіум (Там є телевізор). Нас зібралось повне приміщення, і ті емоції від перегляду, а потім ще й перемога України… Що там відбувалось… Крики, обійми, суцільна радість. Відчуття справжньої родини. А ще я би дуже хотів звернути увагу на злагодженість і  підтримку адміністрації колегіуму від самого початку повномасштабного вторгнення і по тепер. Допомога родичам із проживанням, куратори постійно переживали, чи ми забезпечені усім, що нам треба, у тому числі і грошима. Підтримували як психологічно, так і в деяких випадках матеріально. Ми всі із вулика, перетворились на реальний організм, настільки все було злагоджено.

Щоб дізнатись про деталі формаційної програми, та як першокурснику стати жителем Колегіуму, переходьте за посиланням.